Декарбонізація промисловості: уроки Німеччини для України

Енергетичний перехід у Європі дедалі більше стає промисловим переходом.

Під час навчального туру H2-diplo – Decarbonization Diplomacy у Німеччині українські учасники мали можливість побачити, як колишні вугільні та металургійні регіони трансформуються у майбутні низьковуглецеві промислові хаби.

Одним із найяскравіших прикладів є Рурський регіон — історично один із найбільших центрів вуглевидобутку та металургії в Європі, який сьогодні активно розвиває промислові рішення на основі водню.

У центрі цієї трансформації — сталеливарна галузь. Традиційне виробництво сталі залишається одним із найбільш вуглецево-інтенсивних промислових процесів у світі через залежність від вугілля та коксу. Технології прямого відновлення заліза на основі водню (DRI) пропонують принципово інший підхід, замінюючи вугілля воднем у процесі виробництва заліза та суттєво скорочуючи викиди CO₂.

Чому це стратегічно важливо?
▪ виробництво сталі формує близько 7–11% глобальних викидів CO₂
▪ декарбонізація промисловості стає центральним елементом кліматичної та промислової політики ЄС
▪ майбутній доступ до європейських ринків дедалі більше залежатиме від вуглецевої інтенсивності продукції та відповідності вимогам CBAM

Не менш важливим уроком є роль державної політики та механізмів фінансової підтримки. Промислова трансформація Німеччини прискорюється завдяки скоординованій співпраці уряду, промисловості, регіонів та наукових установ.

Для України цей досвід є надзвичайно актуальним. Українські промислові регіони історично розвивалися навколо металургії, гірничої промисловості, енергетики та важкої індустрії дуже схожим чином. У міру трансформації європейської промислової моделі водень може стати не лише інструментом декарбонізації, а й частиною майбутньої економічної модернізації української промисловості.

Тому дискусія про водень вже давно виходить за межі лише енергетики. Вона дедалі більше стосується промислової конкурентоспроможності, економічної стійкості, експортного потенціалу та майбутньої інтеграції України у європейські низьковуглецеві ланцюги створення вартості.